Кодеиновый сироп Lean Purple Drank Липецк

Ах, лето, лето! Мне уже пятое лето подряд удается провести его в идеальном наркотическом экстазе. Забудьте про пляжи и загар, я предпочитаю проводить это время в другом измерении, на своем небесном пути закладок. Это было настоящее путешествие в мир наркотического наслаждения.

Как-то раз я познакомился с парнем, который знал, где достать первак – самый качественный кодеин. Мы двинулись к району, где его можно было купить. Наши сердца начали биться сильнее от предвкушения этого небесного наслаждения. Вскоре мы уже набрали пару граммов этого чудесного вещества.

Как только мы вернулись домой, сразу принялись за подготовку к настоящему наркотическому ритуалу. Подключился мой друг по цеху, и мы начали готовить себе прекрасный препарат для путешествия. Я сделал свою долю и наблюдал, как он аккуратно обматывает его в бумагу.

"Закурить думаешь уже можно?" – спросил я, не в силах сдержать свое волнение.

"Конечно, бро, давай сделаем это!" – сказал мой друг. Мы не могли сопоставить этот момент ни с чем другим. Мы были полностью погружены в свое маленькое, наркотическое пространство.

Я прикурил эту волшебную сигарету и провалился в кайф. Такой расслабленностью я даже не снился. Меня охватил поток эйфории, и я ощущал только наслаждение. Я был сфокусирован на этом ощущении, словно все остальное было неважно.

Мы настолько расслабились, что даже не заметили, как время проходит. У нас был настоящий отпуск – отпуск от реальности, от обыденных забот и проблем. Мы ощущали свободу в самом истинном смысле этого слова, словно наркотики дали нам крылья.

"Шмальни сюда, бро!" – предложил мой друг однажды, показывая мне свою новую закладку. Я с удовольствием взял эту сигарету и зажег ее. Нас охватила буря эйфории, все вокруг начало казаться ярче, словно наркотики явили мне секрет мира.

Мы продолжали наше путешествие в мир закладок все лето. Каждый раз мы искали новые виды и налаживали контакты с теми, кто мог нас обеспечить. Мы погружались все глубже, стараясь найти самые сильные наркотические эмоции. Мы проживали настоящие трипчики – путешествия в мир сознания, нашего внутреннего я.

"Это были лучшие моменты моей жизни", – я говорю себе каждый раз, вспоминая это невероятное лето. Мы провалились в кайф до самых кончиков пальцев. Не было проблем, не было страхов, не было боли. Есть только наркотики и наши эмоции, которые стэнили от всех закладок, которые мы пробовали.

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.